[Аспарух]

В соседней теме затронули вопрос о бродниках, этом загадочном политическом или этническом образовании, эпизодически упоминаемом в древнерусских летописях, византийских и западноевропейских хрониках, и некоторых других источниках.

Чтобы не засорять ту тему оффтопом решил создать новую конкретно посвящённую бродникам.

Из древнерусских летописей:
Год 1147 (тут бродники вместе с половцами пришли к князю Святославу Ольговичу)

Quote

Ст?ославъ же приде 37 къ Д?дославлю . и тоу придоша 38 к немоу дроузии 30 Половц? 40 . Токсобичи и пристави к нимъ Соудимира Коучебича . и Гор?на . и посла ? на Смолн?нъ? и 41 повоеваша верхъ 42 Оугръ? . В то же верем? 43 въ?б?гоша /л.126/ посадничи Г 44 Володимери 45 . Из?славли . из В?тичь 46 . изъ Бр?ньска 47 . и изъ Мьченьска З . и изъ Блеве 48 . и ?тоуда иде 49 Дев?горьскоу 50 . иде заемъ вси 51 В?тичи и Добр?нескъ 52 и до Воробиинъ 53 Подеснье Д 54 Домагощь . и Мценескъ 55 . В то же верем? 56 . придоша 57 к нем? Бродничи 58 . и Половци придоша 59 к немоу мнози 60. оуеве 61 его

Quote

Святослав тоді прийшов до [города] Дідославля, і тут прибули до нього інші половці, Токсобичі. І приставив він до них [воєводу] Судимира Кучебича і [воєводу] Горіна, і послав їх на смольнян. І спустошили вони верхів’я [ріки] Угри. /209/

У той же час повтікали | посадники Володимирові й Ізяславові з Вятичів, і з Брянська, і з Мценська, і з Облова. І звідти, [з Дідославля], пішов [Святослав] до [города] Дев’ягорська, пішов, зайнявши всі Вятичі, і Брянськ, і до [города] Воробійні [він забрав] Подесення, [городи] Домагощ і Мценськ.

У той же час прийшли до нього, [Святослава], бродники і половців прийшло до нього багато [од] вуїв його, [Тюнрака і Камоси Осулуковичів].

В 1216 году бродники принимали участие в Битве при Липице в в составе войск Юрия и Ярослава Всеволодовичей Суздальских.
Вот тут на xlegio есть об этом, в летописях пока не нашёл. Ну сайт очень авторитетный.
To view the link Register

В 1223 г. летопись упоминает их и воеводу ихнего Полоскиню всвязи с поражением русских и половецких войск на Калке от монголов. И казнью князя Мстислава Романовича Киевского и его затьёв князей Андрея и Александра Дубровецкого. Этот отрывок вроде бы свидетельствует о том, что броднки были православными христианами.

Есть ещё свидетельстово Никиты Хониата о делах в Болгарии в конце XII в. о борьбе братьев Асеневцев за независимость от Византии, и там тоже упоминаются броднки, как сторонники Асеней.
Вот об этом болгарский историк ( ) Пламен Павлов, там в статье естьещё информация о загадочном князе Рюриковиче Якове Светиславе (но это так к слову!) To view the link Register

В документах папы римского 1227 года встречается фраза «Cumania et Brodnic terra…» В 1227 году в Куманию и Землю Бродников назначался папский архиепископ. В 1250 году венгерский король Бела IV сообщал папе римскому, что татары завоевали восточных соседей Венгрии, к которым причислял и бродников.

Есть и другие свидетельства о бродниках. Но всё равно они крайне скудны.

Украино-американский историк Омелян Прицак вважає бродников тождественными "Деремеле" "Слова о полку Игореве".

Quote

О. Прицак (Деремела — Бродники. — International Journal of slavic Linguistics and Poetics. IX, 1965, стр. 91—95): „Від. согд. запозичення *d?rm?n ‘брід’ форма на означення походження осіб творилася через додання одного із колективных суфіксів, напр. (l), отже *D?rm?l у мові торків мусіло мати значення ‘людина (люди) із броду, т. є. Бродник(и)’. В XI ст. закон повноголосу ще був діючим на Русі; торкське *d?rm?l сприймалося як Деремел-. У староруській мові втішався великою продуктивністтю колективний суфікс -а на означення племінної приналежности: Муром-а, Мещер-а, Кор?л-а, Угр-а, Печер-а і т. д. Очевидно, названий суфікс засвідчений теж і в назві Деремел-а. Такто загадочне Деремела Слова виясняється як Торкське означення для Бродників. ...Назва Бродники засвідчена в жерелах від половини XII до половини XIII ст. Її знають не тільки наши літописи (під рр. 1147, 1216, 1223), але угорські, папські та візантійські жерела. На жаль усі відомості про них тільки фрагментарні. Одне є певне: вони — хоч і входили у склад населення половецького поля — мали свою окрему організацію. Недаром угорські документи половини XIII ст. окреслювали наш степ як Cumania et Brodnic terra illa vicina. Вони мусіли бути христіяни (але не католики!); в одному епізоді повісти про битву на р. Калки (1223 р.) їх вождь Плоскиня для підкріплення свого слова цілує хрест руським князям. Нам відомі два центри поселення Бродників, один на східній, а другий на західній окраїні південної Русі. Східні Бродники засвідчені нпр. у ... описі Калкської битви, із якого виходить, що вони жили на Подонню, біля Донецьких бродів та торговельного «залозного» шляху. Західні Бродники згадуються в угорських, папських та візантійських жерелах. Вони жили в Подунав’ю, тобто на території поміж нижним Дністром і Дунаєм. Там було скупчення торговельних центрів положених на бродах рік, як нпр. Черн (на Дністрі), Яський торг (на Пруті), Романів торг (при усті р. Молдави в Серет), Малий Галич (на Дунаї), або при усті великих рік, як Білгород у лимані Дністра. ...у т. зв. «Таємній історії Монголів» із 1240 р. названі два мужі, оба не властиві Монголи (согдійське похождення принаймні другого із них цілком можливе), що мали прізвище darmala, яке досі не можна було пояснити: ???i (darmala (§§ 128, 201); Qa’atai darmala (§§ 102, 105, 111, 112).“

Прошу прощения на украинском (я думаю он как и болгарский не настолько сложные языки чтобы не понять смысл статьи).

Так кто же они, эти самые бродники? Предлагаю в этой теме немного копнуть их историю. Только без флуда, что бы тема была плодотворной.

[Аспарух]

О бродниках, как я уже сказал известно крайне мало. Из личных имён только имя гореизвестного воеводы Полоскини (вроде бы славянское, или возможно славянизированое летописцем).
Предлагаю собрать все известные сообщения о бродниках в первоисточниках и проанализировать их. Возможно кое чем и археология поможет.

[Аспарух]

Вот Михаил Грушевский во втором томе своей истории касается вопроса о бродниках.

Quote

Таким чином перейшли ми цїлий простір від Подоня до Подунавя, слїдячи останки руської людности. Поруч осїлої констатували ми й неосїлу, прихожу, воєнно-промислову. Окрім тих льокальних звісток про неї, які ми навели вже, маємо ще загальні звістки, загальну катеґорію степової неосїлої людности — се т. зв. Бродники, від бродити — блукати, лазити, personae vagabundae. Звістки про них дуже бідні. В свійських джерелах стрічаємо їх тільки двічи, і то самі короткі згадки. В чужих джерелах згадують ся вони трохи частїйше, але звістки про них і тут не богатші; всї вони йдуть з XII і XIII в. (найдавнїйша з 1147 p. 69). Їх національність не підлягає сумнїву: із звістки 1223 p. бачимо, що вони були християне (цїлують хрест руським князям), а їх вожд зветь ся Плоскиня — імя, очевидно, руське 70). З сим можна порівняти згадку у Никити Хонїята про участь в болгарській боротьбі за свободу, 1180-х р., „відважних „o? ?? Bo??????, галузи Тавроскитів” (Русинів), що по всякій правдоподібности означає тихже Бродників 71), а то тим більше, що для сеї звістки Хонїата маємо паралєльну звістку Гр. Акрополїта з пізнїйшої боротьби Болгарів, на початку XIII в., коли їм помагають „руські збігцї” 72).

В першій звістцї, яку маємо, Бродники виступають разом з Половцями: вкупі з ними приходять вони в поміч Сьвятославу Ольговичу в його боротьбі з Ізяславом київським 73). Разом з Половцями виступають вони і в угорських джерелах, або в звістках, зачерпнених з угорських відомостей, з 1-ої пол. XIII в.: тут Cumani et Brodnici, або навіть Cumania et Brodinia terra все виступають поруч себе; але се часом може означати і саму тільки територіальну близькість. Під час першого монґольського нападу на Половцїв Бродники стали по сторонї Монґолів: в битві на Калцї вони були з Монґолами, тим часом як по сторонї Половцїв стояли руські князї; на присягу Плоскинї, воєводи Бродників, піддав ся Мстислав київський, і лїтописне оповіданнє клене Плоскиню проклятим „окаянним”, бо він не додержав присяги і передав тих князїв Татарам, а сї їх забили 74).

Але се одинокий раз, який ми знаємо, що Бродники прийшли до конфлїкту з Русинами. В половецьких нападах на Русь нїколи не чуємо про Бродників, і се при їх сусїдстві і всякій иньшій близькости з Половцями факт важний: він натякає, що почутє своєї одноплеменности з Русию завсїди жило у сих степових Русинів. В 1223 р. вони дуже легко могли опинити ся під гнетом обставин: коли Монґоли впали в степи з спеціальною метою — знищити Половцїв, а иньших намовляли лишити тих Половцїв їх долї й не вязати ся з ними, — найпростїйшим рахунком для Бродників було лишити Половцїв і стати по сторонї Монґолів. Тодї дуже тяжко було вгадати, що як раз руські князї встрянуть у сю справу, ратуючи Половцїв; а коли дїйсно до сього прийшло, Бродники могли бути о стільки вже анґажовані своїм союзом з Монґолами, що не могли з сеї справи вилабудати ся. Плоскиня свій некоректний вчинок, за який клене його лїтописне оповіданнє, правдоподібно вчинив з біди, не маючи спроможности противити ся жаданню Монґолів.

В сїм епізодї Бродники виступають виразно на Подоню — тільки там могли вони стати союзниками Монґолів. Угорські звістки знов вказують на їх на заходї: угорський король 1254 р. вичисляє їх між сусїдами Угорщини. Сю згадку потверджує звістка Хонїята, де теж вони, мабуть, виступають в дунайських краях, і то в часах перед приходом Монґолів; зрештою їм, як союзникам Монґолів, і не було причини тїкати від них на захід, зміняти місце свого пробутку. Зводячи до купи сї звістки, мусимо прийти до виводу, що іменем Бродників означала ся руська кочовнича людність на всїм просторі степів від Подоня до Подунавя. Число її не повинно було бути мале: мусимо так думати з огляду на популярність сього імени у ріжних народів, своїх і чужих.

И приметки:

Quote

69) Іпат. c. 242.

70) В Синодальнїм кодексї замісь: „воєвода ихъ Плоскыня”, як в иньших, стоїть „воєвода Плоскина”, але що „ихь” мусять тут бути, видко з незалежного тут від Синод. кодексу Академічного кодексу Лавр. лїтоп.

71) У Успенского Образованіе второго Болгарскаго царства в XXVII т. Записок одеського унїверс. c. 389; ??? o? ?? Bо?????? o??o? ?o? ?????? ????o???? ??? T???o?????? ??o??????. Успенский при тім дуже правдоподібно запримітив, що o? ?? Bo?????? — се, дуже правдоподібно, елєнїзована перерібка бродників (чи „бордників”, з переставленнєм). Сю гадку прийняв потім проф. Голубовский ПеченЂги c. 199, тим часом як Васілєвский в рецензії на працю Успенского (Ж. М. Н. П. 1879, VIII c. 335) запропонував иньше толкованнє для Bо????? — Burzenland в Семигородї; до сеї гадки прихиляєть ся й проф. Кулаковский Виз. врем. 1897, 333.

72) ??? ????? ??? antigonose 'P???? ??? ????? antigonose? — Acropolitae Annales ed. Bonn. p. 35.

73) Іпат. с. 242, 1147 р.

74) 1 Новг. с. 219.

Пока что всё вокруг да около одних и тех же сообщений. Интересно у монгольских. тюркских и арабских авторов что-нибудь об этой загадочной общности есть?

[sak]

Так я понял, что было два не связанных друг с другом сообщества "бродников" - одни в нижнем Подонье. и известны также по "Слово о полку Игореве" как деремела, и западные бродники, жившие в низовьях Дуная, также в междуречье Прута и Днестра, известные также как берладники.
Однако, видимо, не зря они получили одинаковое название, что может говорить не только об их сходном образе жизни, но и происхождении - вероятно, беглецы в основном из русских земель, жившие и промышлявшие по "бродам".

[Аспарух]

Ещё Грушевский в той же истории но в более позних томах, приводит так называемую "бродницкую теорию происхождения козацтва". Этат теория считает козаков как запоржских так и донских, потомками бродников, берладников и галицких "вигонцив" (изгнаников), которые в XI - XIII вв. жили в Северном Причерноморье и Приазовье. Однако он в тоже время указывает на отсутствие прямой связи между козаками и бродниками, из-за наличия временного перерыва в упоминаниях.
Определённые паралели конечно можно провести между бродниками и казаками, насколько это позволяют малочисленные сведения о первых.
Бродников в какой-то мере можно считать предтечами козаков, но прямыми предками на мой взгляд вряд ли.
Кстати где-то встречал информацию о том, что слово казак (козак) в одном из тюркских языков обозначает "бродягу".

[Qebedo]

То есть, факт, что междуречье Прута и Днестра и город Берлад(ь) стали Молдавским княжеством, граждане "русские историки", я так смотрю, предпочитают дружно игнорировать?

[Аспарух]

До XIII, и даже XIV века эти земли в основном населяли славяне и тюрки. О молдавском этносе тогда ещё ни кто и слыхом не слыхивал.

Atkins

междуречье Прута и Днестра и город Берлад(ь) стали Молдавским княжеством

Они же стали ими позже. Или вы хотите сказать что броднки - это волохи. Есть и такая версия, он так же связана с загадочным древнерусским регионом Болоховщиа.
Или молдаване потомки бродников и берладников, а также галицких выгонцев.

Междуречье Прута и Днестра и город Берлад до XIII в. входили в состав Галицкого и Галицко-Волынского княжеств, а позже в состав Улуса Джучи.

[sak]

Аспарух 15 January 2012, 18:17

Кстати где-то встречал информацию о том, что слово казак (козак) в одном из тюркских языков обозначает "бродягу".

Там много значений в тюркских языках, основные:
1) изгнанник из своего племени или родного края, вынужденный жить в степи по своему усмотрению безо всякой поддержки со стороны своих сородичей. Иногда таковыми были целые роды.
2) вольный, свободный человек
3) свободные воины-налетчики
есть и другие значения.
-Добавлено-

Аспарух 15 January 2012, 18:27

Междуречье Прута и Днестра и город Берлад до XIII в. входили в состав Галицкого и Галицко-Волынского княжеств, а позже в состав Улуса Джучи.

Действительно позже 13 в. как будто бродники не известны. Непонятно, что с ними сталось, особенно с западными. А в 14 в. туда уже расширяется княжество Молдавское, прихватившее при этом и часть Галицео-Волынского княжества. Присутствие какого-либо волошского элемента достоверно археологически как будто не фиксируется раньше 14 в. в степной части современной Молдавии...

[Аспарух]

Зато археология фиксирует в XIII в. во второй половине там присутствие аланов и черкесов, которых туда привёл темник Ногай. Кстати возвышение (да и возникновение) Молдовы и её экспансия на восток тесно связаны с упадком не только Галицко-Волынского княжества, а и всего Улуса Джучи. Период "Великой замятни". И ещё интересный момент. Интересовался тут недавно эпидемией "чёрной смерти" 1347 - 1353 гг., так вот меньше всех в Европе от ней пострадали Литва, Польша, Валахи, Молдова и Рязанское княжество в Северо-Восточной Руси. Что мы наблюдаем Подьём Литвы и Польши, тоже самое можно сказать и о Волошских княжествах, да и Рязань при князе Олеге тоже начинает играть более весомую роль среди древнерусских княжеств.

Но это так оффтоп. А по бродникам, хорошо бы ещё найти данные археологии!

[sak]

Аспарух 15 January 2012, 18:41

Интересовался тут недавно эпидемией "чёрной смерти" 1347 - 1353 гг.,

О, скиньте, пожалуйста, материалы про эту чуму, она выкосила в Средней Азии целые области, привела в упадок поселения в тогдашнем Моголистане, не хуже Тимура, окончательно добившего их.